Я, Ярослава Іванівна Білан (Римар), народилаля 13 лютого 1974 року в с. Плісняни, Зборівського району, Тернопільської області. Тут закінчила восьмирічку, а потім навчалася в 10-11 класі ЗОШ І-ІІІ ст. с. Заруддя. З дитячих літ бачила працю мами-вчительки, часто ходила з нею до школи і тому, мабудь, себе більше ніким і не уявляла, як учителем. В1991 році стала студенткою географічного факультету Тернопільського пед.інституту, який закінчила в 1996 році та отримала диплом вчителя географії та історії. ще навчаючись на 5 курсі розпочала свою педагогічну діяльність як вчитель історії загальноосвітньої школи №2 м. Тернополя, по закінченню контракту повернулася на Зборівщину. Спочатку працювала вчителем історії та ОХЕ в ЗОШ І-ІІ ст. с. Пліснян, а з серпня 1997 року вчителем історії та правознаства в ЗОШ І-ІІІ ст. с. Млинівців, де і проходила мая найсвідоміша вчительська формація.
Я завжди була і залишаюся прихильником новизни. Ще працюючи в школі навчалася на курсах для вчителів ОХЕ, брала уасть у навчальних семінарах-тренінгах "Рівний рівному, впроваджувала в районі курс "Практичне право". Двічі була учасницею конкурсві пед.майстерності: "Класний керівник року" у 2000 році та "Учитель року" в номінації "Учитель історії " 2005 року. У роботі з вихованцями намагалося не просто навчити, а ,в першу чергу, допомогти зрозуміни зміст навчальної інформації. Свої доробки публікувала на сторінках журналу "Історія та правознавство". За таку працю мені було встановленно вищу к.к. та присвоїно звання "Ст. вчитель"
В 2006 році перейшла працювати в Зборівський РМК, де й працюю зараз. Звичайно, це не школа, це зовсім інша специфіка роботи, обсяг та обов'язки.
Працюючи з великою кількістю вчителів, намагаюся не загубити в собі педагога, працювати так, щоб усім було комфортно, бо методист в пешу чергу, це - порадник. Але завжди потрібно радитися і з іншими, враховувати досвід, інше бачення.
Про форми і методи розповідати не буду, бо кожен виходить з умов і можливостей...
Бажаю усім, хто працює на педагогічній ниві розуміння, терплячості і сюдського відношення.
Хай цінують і поважають педагога, а ми будемо цього варті.
Дякую усім хто був і є разом зі мною.
Немає коментарів:
Дописати коментар