Мамо-Україно!
Двадцять п'ять тобі уже
З під синьо-жовтого віночка
Чому сльоза з очей паде?
Чому так скоро сивина?
Її принесла ця війна
Це ж мої діти, це мій цвіт.
Тому й сивію в двадцять літ.
Моя Голгофа ожила,
Мої сини несуть хреста,
Мене бичує знову кат
І пише вирок свій Пилат.
Я свої стації пройду.
Паду під болем,та встаю.
Шукаю силу у Христі
Моя рука - в Його руці.
Мені сьогодні двадцять п'ять
І хлопці мої там стоять
Вони готові вмерти знов
Така у них душа, любов.
Тебе витаємо усі,
У всій земній твоїй красі
Ти наша Мама, в нас одна
Героям слава, честь, хвала.
З Днем народження,
тебе, Мамо- Україно!

о. Петро Половко